Безбар’єрність – це коли ти можеш бути собою з самого раннього віку. Коли тебе бачать, чують і приймають – таким, як ти є. Саме про це говорили під час панелі, присвяченої майбутньому інклюзивної дошкільної освіти. Захід зібрав лідерів освіти, представників уряду, міжнародних партнерів і тих, хто формує політики для найменших громадян України.
Бо інклюзивне дошкілля – це не просто метод чи програма. Це – перше середовище, де дитина дізнається: чи є для неї місце в цьому світі. Чи її бачать. Чи вона відчуває себе рівною серед інших.
Інклюзивна дошкільна освіта – частина Стратегії безбар’єрності, створеної за ініціативи першої леді Олена Зеленська. І водночас – флагманський проєкт Міністерства освіти і науки України, який має стати стандартом якості для всієї системи.
Інклюзивне дошкілля – це не просто формат освіти. Це – перший простір, у якому дитина дізнається – чи є для неї місце в цьому світі?
Маленька людина не запам’ятає всіх слів вихователя. Але вона назавжди запам’ятає:
- чи її прийняли такою, якою вона є;
- чи були поруч діти, схожі на неї і не схожі;
- чи вважали її рівноправною частиною спільноти.
Коли ми говоримо про “різноманіття”, ми говоримо про життя.
Різні мови, звички, спроможність, фізичний стан – усе це не винятки, а людська норма. І що раніше дитина бачить цю норму в дії, то глибше вона вчиться бути людиною – відкритою, відповідальною, здатною на співпереживання.
Ми не створюємо “спеціальні умови”. Ми створюємо умови, які зручні всім. Простір, який підходить для дитини з порушенням слуху, так само буде комфортним для дитини, яка сьогодні просто втомилась.
Інклюзивне середовище в дошкіллі – це рівні стартові можливості. Це – про справедливість. Це як чесна бігова доріжка: не так, що одному – асфальт, іншому – пісок, а всім – простір, де можна спробувати, впасти, піднятися й бігти далі.
Ми формуємо в дошкіллі модель суспільства, яке не ділить, а об’єднує. Суспільства, в якому кожен має право бути.
Окрім інших питань, ми обговорювали, якими будуть результати впровадження інклюзії у дошкіллі через 10 років.
Можна очікувати, що ми побачимо нове покоління, яке по-іншому ставиться до “інакшості”. Яке сприймає та приймає людей у всій їх різноманітності. І це буде мати вплив на всі сфери життя країни без виключення.
Цікаву й слушну думку з цього приводу додав Андреас Шляйхер – директор з питань освіти та навичок Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD), керівник відомої Програми міжнародного оцінювання учнів (PISA).
Він зазначив, що ми відчуємо це в економіці, адже визнання різноманіття та талантів кожного веде до інклюзивного зростання в країни.
Країна, яка не втрачає жодного таланту – сильніша.
Дякую всім, хто відкриває двері щодня. Для кожної дитини. Без винятку.
Тетяна ЛОМАКІНА,
радниця – уповноважена Президента України з безбар’єрності
